Проспівати я сьогодні хочу про випускників,
Як вони такі дорослі нам подобалися всім.
І зізнаюся вам зараз, хоч я і маленька,
Та від хлопців отих старших вже болить серденько.
Хлопці зверху на нас глянуть, ох і височенні,
А ручища, як ті гирі, ох і здоровенні,
А які на них костюми, видно дорогенькі.
-Дорогенькі – то нічого, аби не маленькі.
А мене блондин привабив, весь такий миленький,
Стильний вигляд, одяг – супер, очі голубенькі.
Водить тими він очима наліво й направо.
-Та не водить, а стріляє, знає свою справу.
А дівчата, як ті пави файно виступають,
І на нас, як на малечу скоса поглядають.
Та не дуже ви дівчата носа задирайте,
Через десять років знову в школу завітайте.
Будем ми тоді стояти, так, як ви сьогодні,
Одягнемо й ми на себе костюмчики модні.
На ногах блищать штиблети – розмір сорок п’ятий,
І до ранку на подвір’ї будемо гуляти.
Задивлюся я на неї, вона того варта,
Танцюристка і співачка, ще й до всього гарна.
Посміхнеться, весь зомлію, а як заспіває,
Слухав би не переслухав, серце моє крає.
Випускник чорнявий дуже вплив на мене має,
Славний, файний, кароокий й добре теж співає.
Я йому махну рукою, ледь-ледь посміхнуся,
Та й на нього чарівного знову задивлюся.
На прицілі є у мене гарная дівчина,
Вся вона така тендітна, легка, як пір’їна.
Ця дівчина, як лебідка, не іде, а пише,
Хто побачить ту лебідку ледь сопе, не дише.
Коломийки бачим трішки вас розвеселили,
Вибачайте, якщо чимось вам не догодили.
Вас вітаємо ми щиро, щиро промовляєм,
Будете в житті щасливі, добре це ми знаєм.
Ще прийміть від нас дарунки, дзвоники маленькі,
Побажання прочитайте, нібито славненькі.
Від душі ми їх писали, щоб вас привітати,
На екзаменах ні пуху, всім вам побажати.
